Світові тенденції реструктуризації та фінансового оздоровлення

Для кожної країни характерні свої економічні та політичні реалії, а також своя специфіка регулювання, що визначають успіх будь-яких процедур реструктуризації фінансового оздоровлення. Але є і ряд загальних тем, характерних для усього світу, наприклад у сфері міжнародної торгівлі і фінансів, регулювання, а також в окремих секторах (зокрема, у сфері роздрібної торгівлі, перевезень, будівництва і в інфраструктурному секторі). Про це йдеться у дослідженні компанії PwC «Тенденції в області реструктуризації. Глобальний огляд».

ОСНОВНІ ТРЕНДИ

У дослідженні зазначається, що світ змінюється, тому зараз, як ніколи раніше, важливо бути в курсі глобальних тенденцій і розуміти можливі наслідки ведення діяльності на глобальному ринку.

Середовище, в якому компанії сьогодні ведуть свою діяльність, стало по-справжньому глобальним. Однак на місцевих ринках, в силу специфіки регулювання, особливостей законодавства, політичного курсу, демографічної ситуації та культурних передумов, процедури визнання компанії і її фінансового оздоровлення сильно розрізняються. Великобританія, яка протягом тривалого часу вважалася одним із провідних світових центрів реструктуризації заборгованості, починає поступатися своїми позиціями під натиском інших країн, присутніх на глобальному ринку врегулювання боргів.

ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

Однією з найбільш значних подій на світовому ринку реструктуризації стало збільшення кількості країн, які проводять реформу свого законодавства щодо реструктуризації проблемної заборгованості. Деякі країни, де протягом багатьох років до позичальників ставилися досить прихильно (наприклад, Індія), вносять поправки у свої закони, розширюючи повноваження кредиторів.

Інші держави, де раніше діяли жорсткі механізми банкрутства, йдуть шляхом розвитку режиму реструктуризації для того, щоб забезпечити більше можливостей для введення процедур фінансового оздоровлення та відновлення платоспроможності боржників. При цьому в якості основи для нових законів часто беруться положення британського Закону про неплатоспроможність і розділу 11 Кодексу США про банкрутство.

РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ

Традиційно світовим центром реструктуризації для компаній з різних країн була Великобританія, з її розвиненою базою нормативів про неплатоспроможність і гнучкими умовами врегулювання боргів. І хоча у Великобританії нещодавно було оголошено про подальші реформи, які повинні допомогти країні зберегти своє місце в якості законодавця мод у сфері реструктуризації, майбутній вихід країни з ЄС створює невизначеність щодо транскордонних угод у цій сфері.

Нідерланди в прискореному порядку працюють над прийняттям законів, які дозволяють, зокрема, затверджувати плани реорганізації неплатоспроможної компанії, незважаючи на заперечення частини кредиторів, здійснювати фінансування боржника, що зберігає свою власність, а також звільняти від відповідальності за гарантіями третіх осіб.

Сінгапур, у свою чергу, теж прагне стати глобальним центром реструктуризації, пропонуючи більш сприятливі умови для позичальників і забезпечуючи глобальне охоплення.

ПОСИЛЕННЯ КОНТРОЛЮ

І в розвинених країнах, і в країнах, що розвиваються, рівень проблемної заборгованості за кредитами, як і раніше, високий.

Багато держав приймають спеціальні закони і постанови, а регулюючі органи встановлюють нормативи, спрямовані на скорочення частки позикових коштів у структурі капіталу компаній. Набуття чинності Базелем III з подальшим збільшенням нормативу достатності капіталу для банків веде до зростання вартості володіння безнадійними кредитами. Крім того, вимоги нового МСФЗ (IFRS) 9 і заходи, що вживаються урядами ряду країн, змушують банки на більш ранньому етапі визнавати проблемні кредити, що призводить до необхідності більш високого рівня резервування.

Вимоги до банків щодо визнання проблемних кредитів, створення під них резервів і виділення більше капіталу в поєднанні зі зростанням ліквідності на вторинних боргових ринках призводять до того, що кредитні фонди починають набувати проблемних кредитів на більш ранньому етапі і все частіше надають «рятівне фінансування».

Позбавляючись від проблемних кредитів, банки скорочують штат своїх внутрішніх служб по роботі з проблемними активами, надаючи кредитним фондам можливість займатися програмами реструктуризації. Це призводить до змін в поведінці зацікавлених сторін: кредитні фонди починають грати все більшу роль у визначенні умов врегулювання проблемних боргів.

Додати коментар

Увійти за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: