Система недержавного пенсійного забезпечення потребує реформування

Система недержавного пенсійного забезпечення в Україні не забезпечує майбутніх виплат і потребує значного реформування.

Такого висновку дійшли автори нового дослідження «Недержавне пенсійне забезпечення в Україні: оцінка та рекомендації», підготовленого Проектом USAID «Трансформація фінансового сектору». Його результати обговорювались на експертному круглому столі за участі представників державних органів, фінансових регуляторів, пенсійного та фінансового ринків, міжнародних фінансових організацій, профспілок та наукових установ.

Як зазначається у прес-релізі Проекту, основними висновками дослідження є такі.

Станом на 31 грудня 2018 року загальний накопичений пенсійний капітал у недержавних пенсійних фондах становив близько 2745 млн. грн. або близько $100 млн.

Середня сума накопичених активів на одного учасника НПФ становить 3210 грн. або близько $115.

Кількість учасників НПФ – 855300 осіб або близько 5% зайнятого населення.

За останні п’ять років учасники НПФ отримали середньорічний реальний інвестиційний дохід (за вирахуванням витрат на оплату послуг та інфляції) у розмірі мінус 8,1%.

Витрати за надання послуг недержавним пенсійним фондам сягають понад 4% щорічно.

Понад 80% накопичених пенсійних активів розміщено в державних цінних паперах або на банківських депозитах.

У дослідженні наголошується, що додаткові пенсійні заощадження є надзвичайно важливими, і в Україні треба розглянути можливість зміни моделі накопичення пенсійних заощаджень населенням.

Першим абсолютно необхідним кроком є реформа регулювання небанківського сектору з метою створення нових, надійних фінансових інструментів. Другий крок – запровадження спрощеного, дешевого способу формування пенсійних заощаджень. Таким способом могли б стати неоподатковувані, добровільні, ощадні пенсійні рахунки в банках з низькими адміністративними витратами, щоб сприяти залученню інвестицій. У довгостроковій перспективі пропонується запровадження системи автоматичного зарахування працюючих до накопичувальної пенсійної системи. У такій системі роботодавців або працівників, або і тих і інших, зобов’язують сплачувати певні пенсійні внески (автоматичне зарахування) до добровільної або квазіобов’язкової накопичувальної пенсійної системи. Зазвичай такі пенсійні плани передбачають паритетні умови для учасників (наприклад, 2% – сплачує роботодавець і 2% – працівник) та/або прямий внесок з боку держави або через податкові пільги.

Разом із тим, дослідження містить застереження, що ефективну систему індивідуальних пенсійних заощаджень треба запроваджувати поступово і лише за певних умов. По-перше, для населення треба створити стимули заощаджувати на пенсію (поточний обсяг заощаджень є надто малим). По-друге, населенню необхідно краще розуміти фінансові інструменти (особливо пенсійні інвестиційні продукти) та більше довіряти фінансовим установам. По-третє, треба значно покращити поточну нормативну базу фінансового сектору.

Більш детально – у дослідженні «Недержавне пенсійне забезпечення в Україні: оцінка та рекомендації»

Додати коментар

Увійти за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: