Законодавство про лізинг зазнає комплексних змін

До Верховної Ради подано депутатський законопроект «Про фінансовий лізинг».

Як зазначається у пояснювальній записці до документа (реєстраційний №1111), оскільки діюче законодавство, що регулює відносини фінансового лізингу вимагає комплексного, а не точкового оновлення, для приведення його у відповідність із європейським та реальною ринковою практикою – пропонується внести відповідні зміни шляхом прийняття нового Закону «Про фінансовий лізинг».

Основними положеннями пропонованого законопроекту є такі:

– враховуючи те, що статтею 2 чинного Закону визначено, що до договору фінансового лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) (при цьому регулювання відносин найму (оренди) за деякими аспектами відрізняються від регулювання відносин, пов’язаних з фінансовим лізингом, з метою уникнення протиріч, пропонується встановити єдиний порядок регулювання відносин, пов’язаних з фінансовим лізингом та окремих його видів і форм;

– враховуючи, що у чинному Законі «Про фінансовий лізинг» відсутні чіткі вимоги до форми договору фінансового лізингу (зокрема, виникають протиріччя щодо нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу), та є необхідність детальніше визначити істотні умови договору фінансового лізингу (в т. ч. для захисту прав споживачів – лізингоодержувчів) пропонується визначити чіткі вимоги до форми договору фінансового лізингу та істотні умови договору фінансового лізингу;

– оскільки чинним Законом не враховані норми законодавства про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, зокрема відсутні норми, що встановлюють особливий суб’єктний склад, пропонується розширити поняття «лізингодавець» та встановити, що право надавати послуги фінансового лізингу мають лише ті суб’єкти, які набули в установленому законом порядку відповідного статусу;

– оскільки норми Цивільного кодексу про договір купівлі-продажу (поставки) можуть бути застосовані при регулюванні відносин, пов’язаних з придбанням лізингодавцем предмету лізингу у продавця (враховуючи, що продавець відноситься до суб’єктів лізингу, проте не є стороною договору фінансового лізингу), та чинний Закон чітко не регламентує зазначені відносини, що, в свою чергу, призводить до визнання договору фінансового лізингу договором купівлі-продажу, пропонується встановити, що до відносин, пов’язаних з фінансовим лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, поставку, в частині набуття лізингодавцем у власність речі у продавця (постачальника), з метою передачі цієї речі у користування лізингоодержувачу;

– враховуючи те, що у чинному Законі чітко не врегульовані договірні відносини, пов’язані із сублізингом, пропонується спеціальним законом встановити істотні умови договірних відносин, пов’язаних із сублізингом, які також спрямовані на захист прав лізингодавця, в тому числі у процесі користування предметом лізингу, та у випадку дострокового припинення договору фінансового лізингу;

– у чинному Законі відсутні норми, що забезпечують захист прав лізингоодержувачів на предмет лізингу, тому пропонується встановити захист прав лізингоодержувачів нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника щодо володіння та користуванням майном;

– враховуючи те, що у чинному Законі відсутні норми, що регулюють особливості договірних відносин із лізингоодержувачами – фізичними особами, що в свою чергу призводить до зловживань зі сторони недобросовісних лізингодавців, пропонується захистити права лізингоодержувача – фізичної особи та врегулювати особливості таких договірних відносин, зокрема регламентувати методику розрахунку лізингових та інших платежів за договором, у випадку їх коригування, якщо зобов’язання визначаються в грошовому еквіваленті іноземної валюти та перераховуються у гривню, порядок ознайомлення лізингоодержувача – фізичної особи з інформацією про будь-які інші послуги, які можуть бути надані безпосередньо лізингодавцем або третіми особами, при укладанні та під час дії договору фінансового лізингу;

– чинним Законом чітко не передбачені умови переходу права власності до лізингоодержувача, тому пропонується передбачити порядок та умови переходу предмета лізингу у власність лізингоодержувача, умови набуття лізингоодержувачем права власності на предмет лізингу;

– враховуючи, що предмет лізингу є власністю лізингодавця, з метою уникнення протиріч, пов’язаних з визначенням ліквідаційної маси, у випадку ліквідації лізингоодержувача встановити, що предмет лізингу не може бути включений до такої ліквідаційної маси;

– враховуючи те, що у чинному Законі відсутні норми, що встановлюють право лізингоодержувача – фізичної особи відмовитись від договору фінансового лізингу, та умови повернення лізингоодержувачем всіх платежів, сплачених лізингодавцем до такої відмови, пропонується врегулювати зазначені взаємовідносини, враховуючи законодавство про захист прав споживачів;

– оскільки чинним Законом не визначений механізм повернення предмету лізингу у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса, пропонується врегулювати відповідною нормою закону, встановлюючи також вимоги до документів та їх перелік, які мають бути надані лізингодавцем нотаріусу;

– враховуючи те, що чинний Закон не встановлює обов’язок лізингоодержувача у випадку дострокового розірвання договору фінансового лізингу повернути предмет лізингу у стані, в якому йому цей предмет лізингу був наданий у користування (з вирахуванням нормального зносу) та передати лізингодавцю всі документи на цей предмет лізингу, раніше надані лізингодавцем, пропонується встановити такий обов’язок лізингоодержувача відповідною нормою;

– оскільки у чинному Законі не враховані норми законодавства, що регулюють відносини фінансового лізингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, пропонується встановити право лізингодавця відмовитись від договору фінансового лізингу та вимагати повернення предмету лізингу, якщо лізингоодержувач порушує вимоги законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та у разі встановлення факту подання лізингоодержувачем недостовірної інформації, документів або подання інформації, документів щодо фінансового стану лізингоодержувача, з метою введення в оману лізингодавця;

– законопроектом пропонується захистити інтереси лізингодавця у разі, якщо заборгованість лізингоодержувача є значною та лізингодавець письмово попередив лізингоодержувача про необхідність виправлення протягом визначеного строку порушень умов виконання обов’язку зі сплати лізингових платежів, що відповідає найкращій світовій практиці, зокрема Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг та проекту Типового закону «Про лізинг»;

– враховуючи те, що у диспозиції статті 222 Кримінального кодексу України поняттям «кредит» не охоплює відносини, що склалися у сфері фінансового лізингу, внаслідок чого у кримінальному законодавстві відсутнє правове регулювання у сфері кримінальної відповідальності за шахрайство з фінансовими ресурсами, що посягає саме на послуги фінансового лізингу, пропонується включити фінансовий лізинг до диспозиції складу злочину, передбаченого статтею 222 Кримінального кодексу України;

– оскільки відповідальність за вчинення незаконних дій (зокрема, розтрата, відчуження, приховування, підміна, пошкодження, знищення, інші незаконні дії) щодо майна, яке передане у фінансовий лізинг, відсутня у чинній статті 388 Кримінального кодексу України, пропонується передбачити, що розтрата, відчуження, приховування, підміна, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, яке передане у фінансовий лізинг, є кримінальним злочином, передбаченим диспозицією та санкцією цієї статті на рівні з кримінальною відповідальністю за такі дії із заставленим майном;

 – враховуючи, що основний механізм регулювання фінансового лізингу встановлено Цивільним кодексом та спеціальним нормативним актом – Законом «Про фінансовий лізинг», з метою уникнення протиріч між загальними та спеціальними нормативними актами, пропонується статтю 292 Господарського кодексу викласти в новій редакції, де визначити, що правове регулювання фінансового лізингу здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України та інших законів України;

– оскільки чинним Цивільним кодексом України не встановлено для лізингоодержувача право вимоги до продавця (постачальника) щодо передачі майна, гарантійного обслуговування майна, якщо таке майно набуте лізингодавцем у власність при непрямому лізингу, пропонується статтю 806 Цивільного кодексу України доповнити відповідною нормою;

– враховуючи те, що чинним Цивільним кодексом України чітко не передбачені порядок та умови переходу предмета лізингу у власність лізингоодержувача, умови набуття лізингоодержувачем права власності на предмет лізингу, пропонується Цивільний кодекс України доповнити відповідною статтею;

– оскільки чинним Цивільним кодексом України не врегульовані відносини, пов’язані з визнанням договору фінансового лізингу недійсним/нікчемним (зокрема, не встановлено обов’язок лізингоодержувача повернути майно лізингодавцю), пропонується Цивільний кодекс України доповнити відповідною статтею;

– враховуючи те, що майно, яке передано у фінансовий лізинг, може бути обтяжено, пропонується статтю 34 Закону «Про дорожній рух» доповнити нормами, відповідно до яких при здійсненні перевірки документів, які є підставою для здійснення реєстрації, обов’язково перевіряється відсутність обтяжень згідно з даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, та у разі наявності обтяжень реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється за наявності згоди обтяжувача (обтяжувачів), підписи якого(их) засвідчені нотаріусом;

– враховуючи, що предмет лізингу є власністю лізингодавця, з метою уникнення протиріч, пов’язаних з визначенням ліквідаційної маси, у випадку ліквідації лізингоодержувача, пропонується доповнити частину другу статті 42 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та встановити, що предмет лізингу не може бути включений до такої ліквідаційної маси;

– у Декреті Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 «Про державне мито» встановити, що ставки державного мита за нотаріальне посвідчення договорів фінансового лізингу, оренди (суборенди) транспортних засобів встановлюються на рівні ставки нотаріальне посвідчення договорів застави.

Додати коментар

Увійти за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: