Як зміниться законодавство фінансового сектору

Асоціація «Об’єднання фінансових установ» проаналізувала закони щодо фінансового сектору, які нещодавно були прийняті Парламентом.

Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» (реєстраційний №1085-1)

На думку Асоціації, на цей Закон перш за все слід звернути увагу усім фінансовим компаніям, навіть тим, хто надає споживчі кредити на суму менш ніж одна мінімальна заробітна плата та зі строком погашення кредиту до одного місяця.

Закон надає регуляторам фінансового ринку право застосовувати до фінансових установ та інших суб’єктів, що надають фінансові послуги, штрафні санкції у розмірі від 300 до 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен випадок:

– ненадання або надання не в повному обсязі споживачу інформації про умови надання фінансових послуг перед укладенням договору, або надання недостовірної інформації про послугу;

– ненадання за запитом споживача проекту договору про фінансові послуги;

– ненадання споживачеві примірника договору про надання фінансових послуг та додатків до нього (за наявності);

– не проведення оцінки кредитоспроможності споживача перед укладенням договору про фінансову послугу, якщо це передбачено законом;

– неповідомлення надавачем фінпослуги споживача про відступлення зобов’язання за договором про надання фінансової послуги.

Також передбачається штраф у розмірі від 500 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен випадок неповідомлення споживача про збільшення в односторонньому порядку фіксованої процентної ставки або неповідомлення споживача про зміну змінюваної процентної ставки.

Законом забороняється покладати на споживача фінансових послуг сплату будь-яких платежів, відшкодувань, штрафних санкцій за реалізацію ним права на відмову від договору чи за ініціювання його дострокового розірвання.

Окремо Закон визначає, що є недобросовісною рекламою у сфері фінансових послуг та передбачає відповідальність за її розміщення.

Законом вносяться зміни до Паспорту споживчого кредиту, в якому відтепер слід вказувати усі витрати споживача, включаючи додаткові та супутні послуги третіх осіб.

Крім того, Законом уточнено норми щодо укладення договору про споживчий кредит у вигляді електронного документа та використання електронного підпису до та під час підписання такого договору, а також у разі внесення змін до нього.

Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (реєстраційний №1059)

Цим Законом запроваджується новий інструмент забезпечення виконання кредитних зобов’язань, який повинен зменшити ризики кредиторів, пов’язані з поверненням проблемної заборгованості, та створити у подальшому передумови для зростання обсягів кредитування бізнесу.

Як зазначають в Асоціації, тим фінансовим установам, які кредитують під заставу, слід знати, таке.

Розділ 49 Цивільного кодексу України доповнено параграфом 8 «Довірча власність». За договором про встановлення довірчої власності одна сторона (довірчий засновник) передає майно другій стороні (довірчому власнику) на праві довірчої власності для забезпечення зобов’язання боржника за кредитним договором, договором позики. Довірчий власник не має права самостійно відчужувати таке майно, крім як для звернення стягнення на нього в порядку, встановленому законом. З моменту встановлення довірчої власності право власності особи, яка передала своє майно у довірчу власність, припиняється. Об’єктом довірчої власності може бути майно, яке може бути відчужено і на яке може бути звернено стягнення.

Договір про встановлення довірчої власності на нерухоме майно укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Користувач, який не є довірчим власником, втрачає право користування об’єктом довірчої власності з дня отримання ним повідомлення про прийняття довірчим власником рішення про звернення стягнення на такий об’єкт.

У разі прострочення виконання боржником основного зобов’язання довірчий власник має право звернути стягнення на об’єкт довірчої власності за умови, що строк прострочення перевищує 20 календарних днів. У разі прострочення боржником виконання частини основного зобов’язання довірчий власник має право звернути стягнення на об’єкт довірчої власності, якщо прострочення виконання боржником основного зобов’язання триває більше 30 календарних днів.

У разі порушення боржником зобов’язань, зазначених у договорі про встановлення довірчої власності (крім основного зобов’язання), довірчий власник має право прийняти рішення про необхідність дострокового виконання основного зобов’язання та повідомити про таке рішення боржника. Якщо боржник не виконує рішення довірчого власника про дострокове виконання основного зобов’язання протягом 30 календарних днів з моменту отримання такого повідомлення (якщо інший строк не встановлено договором), довірчий власник має право звернути стягнення на об’єкт довірчої власності.

Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг» (реєстраційний №1069-2)

В Асоціації зауважують, що цей Закон стосується всіх учасників фінансового ринку. Після набрання чинності Законом НБУ відповідатиме за регулювання та нагляд за страховиками, фінкомпаніями, ломбардами, кредитними спілками, юридичними особами – лізингодавцями, а НКЦФПР – за управителями ФФБ/ФОН, НПФ та адміністраторами НПФ.

Закон передбачає не лише технічну передачу функцій. Він також суттєво розширює повноваження нових регуляторів. Зокрема, ліцензування учасників ринку та проведення перевірок виводиться з-під дії законів «Про ліцензування видів господарської діяльності» та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Проте Законом внесено зміни до Закону про фінансові послуги, якими унормовано питання щодо проведення перевірок та видачі ліцензій з боку НБУ.

Так, НБУ затверджуватиме критерії ризику небанківських фінустанов, на підставі яких визначатиме періодичність планових перевірок. Планові перевірки можна проводити не частіше одного разу на рік. При цьому НБУ зобовʼязаний завчасно публікувати плани своїх перевірок на офіційному сайті. Також про проведення планової перевірки НБУ повідомлятиме учасника ринку не пізніше 10 днів до її початку. Максимальний строк проведення планової перевірки обмежений законом і становить 10 робочих днів для субʼєктів малого підприємництва. Щоправда, цей строк може бути продовжений до 15 робочих днів за наявності обґрунтованих підстав.

У Законі також встановлено виключний перелік підстав для проведення НБУ позапланових перевірок. Більшість із цих підстав аналогічні до тих, що передбачені чинним Законом «Про ліцензування видів господарської діяльності». Відмінністю є те, що НБУ не потрібно одержувати погодження Державної регуляторної служби для проведення перевірок за скаргами фізичних осіб. Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб’єктів малого підприємництва – 5 робочих днів.

Змінами до Закону про фінансові послуги також унормовано питання щодо видачі ліцензій учасникам ринку, піднаглядним НБУ. Рішення про видачу ліцензій прийматиметься у строк, що не перевищує 30 робочих днів.

Новий регулятор матиме право одночасно приймати рішення про видачу ліцензії та про внесення юридичної особи до Державного реєстру фінансових установ. Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є недостовірність поданих документів та невідповідність заявника вимогам закону або ліцензійним умовам. Ліцензією вважатиметься запис в Державному реєстрі фінансових установ. Видачу ліцензій у вигляді паперового документа не передбачено.

Виключний перелік підстав для анулювання ліцензії фінансовій установі прописано в самому Законі. Серед таких підстав, зокрема, є виявлення факту здійснення небанківською фінансовою установою ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників та/або інших кредиторів такої установи. Також НБУ матиме право анулювати ліцензію, якщо структура власності або ділова репутація фінансової установи, її керівника, власників істотної участі не відповідатиме вимогам законодавства. Крім того, підставою для анулювання ліцензії є не розкриття чи не підтвердження джерел походження коштів, з яких складається капітал фінустанови.

Розміри штрафних санкцій, які матиме змогу накладати НБУ, прийнятим Законом не збільшуються. Однак змінюється порядок їх застосування. У разі накладення штрафу НБУ надаватиме один місяць для добровільної його сплати або для його оскарження в суді. Якщо рішення НБУ про накладення штрафу не було виконане учасником ринку або не було ним оскаржене в судовому порядку, таке рішення набуває статусу виконавчого документа і передається державній виконавчій службі для примусового виконання.

На видання нормативно-правових актів НБУ у сфері регулювання небанківських ринків поширюватиметься дія Закону «Про засади державної регуляторної політики», тоді як на акти НКЦПФР дія цього Закону не поширюватиметься. Відтак, для НКЦПФР буде необов’язковим проведення обговорення проектів актів з учасниками ринку. Також Комісія не погоджуватиме проекти своїх актів з Державною регуляторної службою, хоча на відміну від НБУ, повинна реєструвати їх в Міністерстві юстиції.

Нові регулятори також «виходять» з-під дії Закону «Про адміністративні послуги». Це означає, що у разі відсутності норм у спеціальних законах щодо надання НБУ та НКЦПФР певних адміністративних послуг, ці органи матимуть змогу врегулювати у своїх підзаконних актах питання щодо переліку документів, строків надання послуги, самостійно встановити плату, а також на свій розсуд визначити перелік підстав для відмови в наданні певної адміністративної послуги.

Передбачено, що Закон набуває чинності з 1 липня 2020 року, а до цього часу регулятором небанківських фінансових установ залишатиметься Нацкомфінпослуг, яка до 30 червня 2020 року виконуватиме свої функції в повному обсязі.

Додати коментар

Увійти за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: