Нові нюанси корпоративного управління

У ході Загального курсу з підвищення кваліфікації адвокатів корпоративного сектору в Legal High School були проаналізовані питання щодо корпоративних договорів, корпоративних спорів та корпоративної безпеки, зазначається у прес-релізах LHS.

КОРПОРАТИВНІ ДОГОВОРИ

Як зазначив Партнер, Керівник практики корпоративного права та M&A МЮГ Eterna Law Олег МАЛЬСЬКИЙ, традиція корпоративних договорів бере свій початок з англійського права. Договір між акціонерами стосується глобально трьох речей: корпоративного управління, прав міноритаріїв і, відповідно, питання, як їх необхідно захищати, а також способу виходу з товариства – викупу акцій одного акціонера іншим або їх розподілу.

Як констатував Олег Мальський, корпоративний договір – це договір, предметом якого є реалізація акціонерами – власниками простих і привілейованих акцій прав на акції та/або прав за акціями, передбаченими законодавством, статутом та іншими внутрішніми документами товариства. За договором між акціонерами його сторони зобов’язуються реалізувати способом, передбаченим таким договором, свої права і/або утримуватися від реалізації зазначених прав.

Пан Мальський відзначив, що законодавство у цій сфері на сьогодні досить непогане. Згідно із Законом «Про акціонерні товариства», договір між акціонерами товариства може передбачати: обов’язок голосувати у спосіб, передбачений таким договором, на загальних зборах акціонерів товариства; обов’язок погоджувати придбання або відчуження акцій за заздалегідь визначеною ціною і/або у разі настання визначених у договорі обставин; обов’язок утримуватися від відчуження акцій до настання визначених у договорі обставин тощо.

Предметом договору між акціонерами не може бути зобов’язання сторони цього договору голосувати відповідно до вказівок органів управління товариства, щодо акцій якого укладено цей договір, крім випадків, якщо стороною договору є особа, яка одночасно входить до складу органу управління такого товариства.

Олег Мальський також звернувся до специфіки функціонування корпоративних договорів, але вже у ТОВ. Згідно зі статтею 7 Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», корпоративний договір – це договір, за яким учасники товариства зобов’язуються реалізувати свої права і повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації. Серед особливостей корпоративного договору пан Мальський виділив те, що він неоплатний, укладається у письмовій формі на певний строк або безстроково, є конфіденційним і не підлягає розкриттю (у разі якщо стороною не є держава).

Експерт торкнувся такого питання, як безвідклична довіреність з корпоративних прав. Це, зокрема, доручення, видане з метою виконання забезпечення виконання зобов’язань учасників (акціонерів), предметом яких є права на частку (акції) або повноваження учасників (акціонерів). Він зазначив, що на практиці в Україні цей інститут використовується вкрай рідко.

Найбільшою проблемою, на думку Олега Мальського, є ті випадки, коли учасники товариства не хочуть говорити про те, які дії вчиняти і хто викуповуватиме акції, у разі якщо хтось захоче вийти з товариства. Як правило, мажоритарій викуповує акції міноритарія. Випадки, коли це відбувається навпаки – вкрай рідкісні.

КОРПОРАТИВНІ СПОРИ

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Ганна ВРОНСЬКА проаналізувала практику Верховного Суду у сфері корпоративних спорів. Як приклади вона навела реальні кейси, зокрема Постанову Великої Палати Верховного Суду (ВП ВС) у справі №909/1294/15 щодо способу відступу учасником товариства своєї частки у статутному капіталі товариства. ВП ВС відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду України у справі №33/45-09-1388 від 22 грудня 2009 року: спосіб відступлення учасником товариства своєї частки іншим учасникам обирається її власником, і прийняття загальними зборами рішення про перерозподіл часток у статутному капіталі ставиться в залежність від волевиявлення власника перерозподіленої частки, а не від способу поступки частки учасником товариства, оскільки закон допускає відступлення як шляхом укладення угод, так і в інший спосіб. При з’ясуванні змісту положення «іншим чином» щодо цього спору треба виходити з того, що для прийняття зборами рішення важливо, що власник частки може реалізувати своє право на її часткове зменшення будь-яким способом, не забороненим законом.

Відступлення учасником ТОВ частки у статутному капіталі товариства, передбачене статтею 147 Цивільного кодексу України та статтею 53 Закону «Про господарські товариства», є відчуженням частки. Для такого відчуження необхідні волевиявлення особи, яка відчужує частку, і особи, яка приймає частку у власність. Поступка (відчуження) частки не є самостійним непоіменованим видом договору, оскільки відбувається шляхом укладення договору купівлі-продажу, міни, дарування тощо.

Також Ганна Вронська розповіла про практику щодо оскарження угоди, укладеної товариством, за позовом учасника товариства, а також похідного позову: ВП ВС залишила без змін рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду про часткове задоволення позову про відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями посадової особи.

Також вона порекомендувала звертати увагу на пункт 3 прикінцевих та перехідних положень Закону №2275-VIII.

Окремо Ганна Вронська розглянула правові позиції Касаційного господарського суду в корпоративних спорах. Так, у категорії справ про зменшення часток учасників ТОВ передумовою вступу нового учасника в ТОВ, статутний капітал якого на той момент був оплачений його учасниками, є придбання права власності на частку в статутному капіталі на підставі відповідного договору шляхом відчуження певної частки учасником товариства. У свою чергу вступ іншою особою в статус учасника товариства шляхом прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників товариства не відповідає положенням чинного законодавства. Однією з особливостей корпоративних прав є те, що їх виникнення або здійснення залежить від розміру частки учасника у статутному капіталі господарського товариства. Зменшення часток учасників товариства у зв’язку з прийняттям нового учасника має відбуватися пропорційно належним їм часткам. При цьому кожен з учасників має переважне право зробити додатковий внесок у межах суми збільшення статутного капіталу пропорційно до його частки у статутному капіталі.

Суддя підкреслила, що представлена нею практика – це остання і актуальна практика Верховного Суду, яку однозначно треба брати до уваги.

КОРПОРАТИВНА БЕЗПЕКА

Партнер Sayenko Kharenko Сергій ПОГРЕБНОЙ розповів про корпоративні загрози і способи їх превенції. Він нагадав історію розвитку ринку безпеки України, а також хронологічну характеристику рейдерства.

Сергій Погребной констатував, що корпоративна безпека – це процес ідентифікації, ефективного пом’якшення та управління на початковій стадії будь-якими подіями, які можуть загрожувати стійкості та виживанню корпорації. За його визначенням, корпоративна безпека – це структурована сукупність заходів, методів і дій, яка об’єднує необхідні для компанії види безпеки, впроваджена в бізнес-процеси і накладена на найкращі практики корпоративного управління; спрямована на безперебійну, безконфліктну, стійку роботу компанії, що включає всіх співробітників компанії, забезпечуючи отримання нею прибутку і стратегію її розвитку в майбутньому.

Нормативне забезпечення безпеки бізнесу налічує десятки документів. Безумовно, в питаннях безпеки юристи і служба безпеки перетинаються в контексті оцінки ризиків і загроз, договірної роботи (перевірки контрагентів), позовної і претензійної діяльності (розшуку активів), забезпечення режиму в офісах і виробничих потужностях (допуску перевіряючих плюс фізичної охорони), внутрішніх розслідувань, форензік, кадрового питання і комплаєнсу (протидії корупції та корпоративному шахрайству, фіксації дій співробітників), інформаційної безпеки (контролю за обігом інформації, політики конфіденційності, доступу до пошти, захисту ділової репутації), обшуків, рейдерства та інших зовнішніх ситуацій.

Пан Погребной визначив п’ять груп базових загроз, серед них загрози, пов’язані з конкурентною боротьбою, з людським фактором, загрози, пов’язані з діяльністю держави (корупція, недосконалість законодавства, адміністративний ресурс, політика тощо), з організованою злочинністю, з техногенними та природними факторами. Внутрішні загрози можуть виходити від персоналу компанії (найманих працівників), бути пов’язаними з організаційною незахищеністю бізнесу, з неефективним управлінням та організацією бізнес-процесів, а також з експлуатацією технічних засобів та засобів автоматизації.

Додати коментар

Увійти за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: