Споживачі фінансових послуг отримали захист на законодавчому рівні

Нацкомфінпослуг інформує про закріплення на законодавчому рівні вимог до надання фінансових послуг з метою захисту прав споживачів.

Зокрема, як зазначається у повідомленні Комісії, окремими положеннями Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20.09.2019 р. №122-IX внесено зміни до низки законодавчих актів України, таких як закони «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування».

У Законі «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»:

  1. Розмежовано поняття «клієнт» та «споживач». Поняття клієнт є ширшим за своєю правовою суттю, та включає в себе фізичну особу (у тому числі споживач фінансових послуг), фізичну особу-підприємця та юридичну особу, яка отримує або має намір отримати фінансову послугу. Споживачем, у свою чергу, є фізична особа, яка отримує або має намір отримати фінансову послугу для задоволення особистих потреб, не пов’язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю.
  2. Реалізовано однин із основних принципів захисту прав споживачів фінансових послуг щодо забезпечення своєчасного надання споживачу небанківською фінансовою установою повної, точної та достовірної інформації про фінансову послугу, а саме встановлено:

– перелік інформації, яку фінансова установа зобов’язана розкривати клієнтам про умови й порядок її діяльності, у місці надання послуг клієнтам та/або на власному вебсайті (ч. 1 ст. 12 Закону);

– перелік інформації, яка є обов’язковою для надання споживачу перед укладенням договору про надання фінансових послуг, зокрема самого договору (ч. 2 ст. 12 зазначеного Закону);

– форму надання зазначеної інформації: письмова або електронна (ч. 2 ст. 12 Закону).

  1. Встановлено, що договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі:

– у паперовому вигляді;

– у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом «Про електронні документи та електронний документообіг»;

– шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному вебсайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;

– у порядку, передбаченому Законом «Про електронну комерцію».

  1. Встановлено обов’язковість надання клієнту примірника договору про надання фінансових послуг, при цьому обов’язок доведення того, що примірник договору (змін до договору) був переданий клієнту, покладається на особу, яка надає фінансову послугу (ч. 2 ст. 6 Закону).
  2. Встановлено, що умови договору про надання фінансових послуг, що обмежують права клієнта порівняно з правами, встановленими законом, є нікчемними (ч. 4 ст. 6 Закону).
  3. Визначено, що у разі виникнення неоднозначного тлумачення прав та обов’язків сторони за договором за участю споживача фінансових послуг такі права та обов’язки тлумачаться на користь такого споживача (ч. 5 ст. 6 Закону);
  4. Заборонено покладати на споживача фінансових послуг сплату будь-яких платежів, відшкодувань, штрафних санкцій та стягувати такі платежі, відшкодування, штрафні санкції за:

– реалізацію ним права на відмову від договору, предметом якого є надання йому фінансової послуги;

– дострокове розірвання (ініціювання дострокового розірвання) споживачем фінансових послуг такого договору;

– дострокове виконання ним умов договору, предметом якого є надання йому фінансової послуги (ч. 5 ст. 12 Закону).

У Законі «Про споживче кредитування»:

  1. Розширено поняття загальних витрат за споживчим кредитом шляхом включення до нього доходів кредитодавця у вигляді процентів; комісій кредитодавця, пов’язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у т. ч. комісій за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інших витрат споживача на додаткові та супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) і третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов’язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо) (ч. 2 ст. 8 Закону).
  2. Встановлено обов’язок зазначати в договорі про споживчий кредит орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит (п. 9 ч. 1 ст. 12 Закону).
  3. Уточнено положення щодо укладення договору про споживчий кредит у вигляді електронного документа, а також унесення змін до нього.

Разом із тим, Нацкомфінпослуг звертає увагу, що відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону №122-IX цей Закон застосовується до договорів про надання фінансових послуг, укладених після введення його в дію, а саме з 19.01.2020 р.

Додати коментар

Увійти за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: