Позичальників валютних кредитів захистять від зловживань з боку кредиторів

У Парламенті зареєстровано законопроект «Про внесення змін до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (щодо кредитів, наданих в іноземній валюті)», поданий групою народних депутатів.

Як зазначається у пояснювальній записці до документа (реєстраційний №4475), він спрямований на захист позичальників (фізичних осіб), які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, від зловживань з боку кредиторів.

Також законопроект має на меті сприяти відновленню платоспроможності позичальників, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, але не змогли своєчасно здійснювати платежі за цими кредитами.

Кредити в іноземній валюті часто надавались для цілей купівлі позичальником власного житла, тому законопроект забезпечує додаткові законодавчі гарантії захисту конституційного права кожної людини на житло.

Завдання держави – враховувати у законодавстві реальні можливості та першочергові потреби людей, виходити з пріоритету прав і свобод людини, законодавчо захищати споживачів від надмірних та непропорційних вимог кредиторів (а тим більше тих кредиторів, які надавали кредити в іноземній валюті людям, у яких взагалі відсутні доходи в іноземній валюті).

Законопроектом передбачено внести такі доповнення до Закону «Про споживче кредитування»:

– поширити норми законопроекту на усі споживчі кредити, надані в іноземній валюті, за якими грошові зобов’язання, виражені в іноземній валюті, повністю не погашено;

– провести обов’язкову реструктуризацію на підставі закону (а не на підставі договору про реструктуризацію), умови реструктуризації визначити законом (а не договором);

– за наслідками реструктуризації перерахувати усі грошові зобов’язання у гривні (без прив’язки до іноземної валюти) за офіційним курсом, встановленим Національним банком України на день реструктуризації;

– списати неустойку (штрафи, пеню), а сплачену до проведення реструктуризації неустойку зарахувати на погашення «тіла» кредиту та процентів за користування кредитом; адже, враховуючи вищевказані причини необхідності прийняття законопроекту, дохід кредитора у вигляді неустойки – це надмірний, недобросовісний, непропорційний, неспівмірний та необґрунтований дохід кредитора;

– процентну ставку за користування кредитом, що застосовувалась до реструктуризації, переглянути на таку: половина розміру українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у відповідній іноземній валюті, а для періодів, коли такого індексу ще не існувало (у 2011 році вперше було розраховано значення українського індексу ставок за депозитами фізичних осіб) – половина облікової ставки НБУ; суми процентів, що були сплачені до моменту реструктуризації понад такі розміри, в ході реструктуризації зарахувати на погашення «тіла» кредиту та не сплачених процентів за користування кредитом; так відсоткова ставка за кредитом має корелюватись із відсотковою ставкою за депозитами; враховуючи вищевказані причини необхідності прийняття законопроекту, прибуток кредитора за договорами, яких стосується законопроект, має розглядатись як недобросовісний, недоброчесний прибуток, який є наслідком укладення недобросовісних та нерозумних кредитних договорів; також відсоткова ставка має бути переглянута саме на запропонованих умовах, враховуючи необґрунтованість покладання усіх негативних наслідків вищенаведених форс-мажорних обставин виключно на позичальників; крім того, позичальник за своєю суттю де-факто є більш слабкою стороною кредитного договору, що варто брати до уваги про вирішенні питання встановлення розміру відсоткової ставки; до того ж, йдеться про відсоткову ставку за період її нарахування в іноземній валюті громадянам, які не мали регулярного доходу в іноземній валюті; тому, крім необґрунтованості отримання прибутку за такими кредитними договорами (отже, необґрунтованості існування кредитної ставки вищої, ніж ставка за депозитами), також кредитна ставка за наслідками реструктуризації не може перевищувати принаймні половини відсоткової ставки за депозитами з тим, щоб забезпечити покладення на кредиторів їхньої справедливої частки відповідальності (тобто щоб відсотки за депозитами не покривалися в повній мірі за рахунок позичальників, а щонайменше половина відсотків за депозитами покривалась кредиторами за рахунок власних коштів та інших доходів) за їхні недобросовісні та нерозумні дії з надання споживчих кредитів в іноземній валюті (тим більше, що мали місце надання таких кредитів на величезні суми);

– після реструктуризації встановити ставку за користування кредитом у розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні (застосовується останнє значення індексу, встановлене на момент початку календарного дня, у який проводиться реструктуризація), збільшеного на один процент; надалі здійснювати щорічний перегляд ставки в залежності від зміни цього індексу; адже з огляду на вищевказані причини необхідності прийняття законопроекту прибуток кредитора за договорами, яких стосується законопроект, – це недобросовісний та не доброчесний прибуток, який є наслідком укладення недобросовісних та нерозумних кредитних договорів; також відсоткова ставка має бути переглянута саме на таких умовах, враховуючи необґрунтованість покладання усіх негативних наслідків вищенаведених форс-мажорних обставин виключно на позичальників;

– після реструктуризації кредит було повернуто протягом десяти років зі сплатою «тіла» кредиту рівними частками щомісячно (а якщо договором, відповідно до якого надано кредит, встановлено пізніший строк повного погашення кредиту – протягом такого строку); вважаємо такий строк розумним з огляду на те, що слід надати позичальнику можливість розрахуватись за кредитом, встановивши для цього достатньо тривалий строк погашення кредиту (щоб не перетворювати кредити на фактично безнадійні);

– передбачити право позичальника погасити кредит (повністю або частково) достроково;

– за прострочення платежів, допущені починаючи із дев’яностого дня після проведення реструктуризації, встановити пеню у розмірі половини облікової ставки НБУ; враховуючи вищенаведені причини необхідності прийняття законопроекту, неустойка має бути помірною та певним чином корелюватись із обліковою ставкою;

– якщо договором було передбачено обов’язок позичальника оплачувати здійснення страхування, то після реструктуризації залишити такий обов’язок;

– якщо кредит було продано (здійснено відступлення право вимоги) до реструктуризації за суму меншу, ніж загальний борг за кредитом, то борг за кредитом зменшити на відповідну суму; вважаємо такий підхід справедливим, адже, враховуючи вищевказані причини необхідності прийняття законопроекту, з огляду на недобросовісний, недоброчесний за своєю суттю характер прибутку за договорами, яких стосується законопроект, не може йти мова про отримання ще й додаткового прибутку шляхом купівлі прав кредитора «з дисконтом»;

– кредитор після проведення реструктуризації не зміг вимагати дострокового повернення кредиту (навіть у випадку прострочення платежів позичальником після реструктуризації); кредитори, надавши кредити в іноземній валюті громадянам, які взагалі не мають доходів в іноземній валюті, тим самим спровокували кризу неплатежів за такими кредитами; до того ж, мали місце вищевикладені форс-мажорні обставини; а тому вимоги кредиторів достроково повернути кредит (навіть у випадку прострочення платежів позичальником) мають бути заборонені як недобросовісні, непропорційні та необґрунтовані;

– після реструктуризації протягом трьох років встановити такі заборони: заборону примусово звертати стягнення (відчуження без згоди власника) на житлове нерухоме майно боржника для забезпечення виконання простроченого зобов’язання; заборону кредитору оформлювати іпотечне житло у свою власністю, продавати іпотечне житло третім особам на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі; кредитори, надавши кредити в іноземній валюті громадянам, які взагалі не мають доходів в іноземній валюті, тим самим спровокували кризу неплатежів за такими кредитами; до того ж, мали місце вищевикладені форс-мажорні обставини; крім того, маємо економічну кризу, коли за наслідками пандемії люди втратили свої звичні доходи; тому після реструктуризації та переведення усіх грошових зобов’язань у гривні необхідно надати розумний та достатньо тривалий час позичальникам для того, щоб вони встигли поновити свою платоспроможність; також маємо виходити з того, що позбавлення житла позичальника може створити реальну загрозу життю та здоров’ю позичальника, а тому не може йти мова про можливість одразу ж після реструктуризації швидко звернути стягнення на житло в разі виникнення прострочених платежів за кредитом.

Додати коментар

Увійти за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: