Банки збільшуватимуть доходність від розміщення валюти

Банківські установи зможуть вкладати валютні кошти у високоліквідні іноземні боргові інструменти без індивідуальних ліцензій.

Це, за інформацією прес-служби НБУ, передбачено новою Постановою Правління Нацбанку від 22.11.2016 р. №406 «Про внесення змін до Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон», яка набуває чинності з 23 листопада 2016 року.

Слід зазначити, що сьогодні залишок коштів на коррахунках українських банків у банках-нерезидентах сягає близько $5 млрд., а впродовж року він коливався в межах від $4,5 млрд. до $5,5 млрд. Переважна більшість цих коштів перебуває у вільноконвертованій валюті.

Досі банки використовували здебільшого дві опції з розміщення тимчасово вільної ліквідності в іноземній валюті – або надавали ці кошти в якості міжбанківських кредитів, або розміщували їх на кореспондентських рахунках.

Наразі банки отримали додаткову опцію з розміщення коштів в іноземній валюті – відтепер вони зможуть купувати високоліквідні іноземні боргові інструменти з високим кредитним рейтингом за спрощеним порядком. Це дозволить їм збільшити дохідність від розміщення валютних коштів та зменшити кредитні ризики, пов’язані зі зберіганням валюти на коррахунках в банках-кореспондентах.

«У зв’язку з високою ліквідністю ринку казначейських зобов’язань, що виражається в наднизьких спредах, в разі необхідності банки зможуть реалізувати дані цінні папери до терміну погашення з мінімальним впливом на ціну їх реалізації», – пояснив переваги такої опції заступник Голови Національного банку Олег Чурій.

Саме для надання банкам такої можливості управління валютною ліквідністю НБУ й змінив Інструкцію про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон.

Для вкладення коштів у високоліквідні іноземні боргові інструменти банківські установи мають виконувати одночасно декілька умов:

 – уповноважений банк повинен мати генеральну ліцензію на залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

– емітентом боргових цінних паперів має бути міжнародна фінансова організація або іноземна держава (країна «Великої Сімки»), у тому числі в особі відповідного державного органу;

– емітент боргових цінних паперів, що є об’єктом інвестиції, повинен мати офіційну рейтингову оцінку не нижче АА-/Аа3, підтверджену в бюлетені щонайменше двох провідних світових рейтингових компаній (Fitch Ratings та/або Standard&Poor’s, Moody’s) на дату придбання уповноваженим банком цих цінних паперів;

– боргові цінні папери, що є об’єктом інвестиції, мають бути номіновані в доларах США, єнах, євро, фунтах стерлінгах, канадських доларах;

– термін між датою придбання об’єкту інвестиції та остаточним терміном до його погашення не може перевищувати 5 років;

– банк може здійснювати операції з купівлі об’єкта інвестиції та подальшого його продажу лише з нерезидентами за кордоном.