Для чого фінансовому ринку потрібен омбудсмен

Це питання було розглянуто на круглому столі, організованому Проектом USAID «Трансформація фінансового сектору». Він мав назву: «Як відновити довіру до фінансового сектору та захистити споживача фінансових послуг. Як нові механізми позасудового вирішення спорів допоможуть користувачам фінансових послуг» та присвячувався аналізу законопроекту «Про установу фінансового омбудсмена», зареєстрованого у Верховній Раді під №8055.

Відкриваючи круглий стіл, Заступник керівника Проекту USAID «Трансформація фінансового сектору» Юлія ВІТКА зазначила, що робота із захисту прав споживачів фінансових послуг була розпочата ще в 2012 році, а законопроект «Про установу фінансового омбудсмена» є третім кроком у цій сфері. Першим кроком був аналіз українського контексту та прогалин щодо захисту прав споживачів, що існують у нашій країні. Такими прогалинами виявилися непрозорість, несправедливі практики, проблеми споживчого кредитування, відсутність органу, який би захищав права споживачів, а також наявність лише одного способу цього захисту – у суді.

Крім того, був здійснений аналіз міжнародної практики в даній сфері. Він показав, що в багатьох країнах з метою імплементації відповідної Директиви ЄС були прийняті закони про споживче кредитування. В Україні також був прийнятий Закон «Про споживче кредитування», у розробці якого Проект брав активну участь.

Також Проектом було розглянуто питання щодо відсутності в Україні органів, які б захищали права споживачів на фінансовому ринку. Всі напрацювання і висновки по цьому напряму лягли в основу законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення захисту прав споживачів фінансових послуг» (реєстраційний №2456-д), який у чинних умовах наділяє регуляторів фінансового сектору функцією захисту прав споживачів.

Наступний кроком став аналіз механізмів вирішення спорів між споживачами та фінансовими установами. Міжнародний досвід доводить, що в багатьох європейських країнах існує практика альтернативного або позасудового вирішення таких спорів. На жаль, третейське судочинство поки що в Україні себе не реалізувало. Враховуючи це, було зроблено висновок про доцільність запровадження в нашій країні інституції фінансового омбудсмена, рамки функціонування якої визначаються Директивою ЄС про альтернативне вирішення спорів.

При розробці законопроекту було детально проаналізовано досвід розгляду судових спорів між споживачами та фінансовими установами, їхня тривалість, вартість тощо. У результаті встановлено, що ці процедури є довготривалими (як правило, вони тривають більше року) та достатньо затратними для споживачів. Також слід взяти до уваги низький рівень довіри українців до судової системи.

Необхідність розробки проекту закону щодо запровадження установи фінансового омбудсмена передбачена Комплексною програмою розвитку фінансового сектору України до 2020 року. Ця робота була розпочата з формування концепції, що містила в собі бачення основних шляхів підготовки документа. Вона була обговорена в рамках Цільової команди реформ, зі стейкхолдерами та міжнародними експертами. Після цього почалася розробка законопроекту. У подальшому він був спрямований на розгляд фінансовим омбудсменам інших країн, які надали свої пропозиції. Також було розроблене економічне підґрунтя доцільності функціонування фінансового омбудсмена в Україні й проведено аналіз його відповідності міжнародному законодавству та Конституції України.

Опитування, проведені Проектом USAID «Трансформація фінансового сектору», свідчать, що сьогодні фінансовим установам в Україні довіряють менше 20% населення. Українці користуються мінімальним набором фінансових послуг. При цьому лише 35% громадян нашої держави можуть вважатися фінансово грамотними згідно з міжнародною методикою. 45% громадян не знають куди звертатися для вирішення спорів на фінансовому ринку, а 20% консультантів фінансових установ не змогли надати пораду споживачам у цьому питанні. 78% опитаних взагалі не мають бажання звертатися куди-небудь для вирішення спору, що може свідчити про їх зневіру до існуючих каналів та можливостей у цій сфері.

За словами народного депутата Руслана ДЕМЧАКА, одного із співавторів законопроекту «Про установу фінансового омбудсмена», результати досліджень свідчать, що судовим органам в Україні довіряє лише 10% населення України. Зважаючи на те, що реформа судової системи є довготривалим процесом, а також на низький рівень довіри до фінансових установ потрібно шукати ефективні інструменти для її відновлення. Найбільш вірним шляхом є запровадження інституту фінансового омбудсмена.

Законопроектом передбачається, що цей омбудсмен призначатиметься наглядовою радою, яка формуватиметься із представників організацій, що представляють інтереси споживачів фінансових послуг, організацій, що представляють інтереси фінансових установ, а також представників державних регуляторів. Ця ж рада затверджуватиме штат установи фінансового омбудсмена.

Скарги споживачів розглядатимуться швидко (протягом 60 днів). Рішення, що прийматиме фінансовий омбудсмен за результатами їх розгляду, матимуть силу виконавчого напису, тобто прирівнюватимуться до рішення суду другої інстанції. Це є важливим чинником, який відрізнятиме рішення фінансового омбудсмена від рішення третейських судів, які практично в Україні не працюють. В результаті, фінансовий омбудсмен має стати досудовим механізмом, що дає додаткові можливості споживачам фінансових послуг щодо вирішення спорів.

Згідно із законопроектом, омбудсмен розглядатиме фінансові спори обсягом не більше 100 мінімальних заробітних плат з метою запобігання виникнення значних конфліктних ситуацій та розвантаження судів у питанні вирішення фінансових спорів на невеликі суми.

Окремим питанням є фінансування установи фінансового омбудсмена. Передбачається, що всі фінансові установи зроблять перший внесок у розмірі прожиткового мінімуму. У подальшому наглядова рада фінансового омбудсмена визначить критерії для кожної фінансової установи щодо обсягу внесків (в залежності від обсягів виданих кредитів, кількості отриманих скарг тощо). Також передбачається невелика плата за скарги (5% від прожиткового мінімуму), які подаватимуть споживачі.

 На круглому столі був представлений практичний досвід роботи установи фінансового омбудсмена Вірменії. Зокрема, як повідомила фінансовий омбудсмен цієї країни Піруз САРКІСЯН, ця структура з незалежною системою правління була створена єдиним регулятором фінансового ринку – Центральним банком Вірменії на основі закону «Про примирителя фінансової системи» і почала діяти з 2009 року. Вона вирішує майнові спори, що виникають між споживачами та фінансовими організаціями.

Метою діяльності фінансового омбудсмена Вірменії є:

– захист прав та інтересів споживачів у фінансовій сфері;

– швидкий, ефективний та безкоштовний розгляд вимог споживачів;

– зміцнення суспільної довіри, розширення фінансового посередництва.

При створенні фінансового омбудсмена було вивчено досвід понад 40 країн. Він був створений відповідно до директив ЄС та на основі принципів Євросоюзу – прозорості, ефективності, справедливості, безпристрасності.

Фінансовий омбудсмен Вірменії є членом Міжнародної мережі фінансових омбудсменів.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Увійти за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: